За вікнами храму ставало все темніше, а сам храм поступово наповнювався дітлахами та їх батьками. І кожен, хто заходив до костелу не відразу розумів що відбувається – світла майже немає, перед алтарем розкидані дитячі іграшки, якісь “замети” по всьому храму, посуд, відра і ще невідомо що …
Та ось нарешті вийшов настоятель, брат Адам, привітав усіх присутніх і запросив … до перегляду сценки, яку підготували діти що ходять на катехези. Залунала музика, засвітилось світло і … казка почалась. Різні пригоди сталися із головним героєм – Петриком, який на початку тільки і чекав приходу Святого Миколая і нічого не хотів робити вдома. Але після зустрічі з різними героями казкового лісу – старцем, хлопчиком і дівчинкою, Петрик поступово почав допомагати іншим і, повернувшись додому, зрозумів, що допомагати іншим, це може бути весело і цікаво, а прибирати після себе і допомагати мамі зовсім не важко. І вже не очікуючи ніякого подарунку від Святого, Петрик був дуже здивований, коли рано вранці, прокинувшись, знайшов під подушкою свій подарунок.
Дехто з дітей, навіть, впізнав себе у Петрику і з острахом чекав – а чи принесе йому Святий Миколай подарунок цього року?
І Святий не розчарував дітлахів: кожен отримав величезний пакет із солодощами від Миколая. Та і дітки приготували багато подарунків для святого – хтось приніс малюнок, хтось зробив поробку, а хтось навіть захотів почастувати Миколая смаколиками, та і віршів з піснями вистачило для Святого Миколая.
На прощання Миколай пообіцяв дітлахам завітати і в наступному році.