“Не ті храми красиві які підсвічені зовні, але ті, що світяться зсередини”.
Сьогодні, 10 квітня, в нашому костелі було відкрито меморіальну дошку на згадку про жертви радянського тоталітарного режиму – священників та мирян нашої парафії, які постраждали за віру. Відкрив дошку єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії о. Павло Гончарук.
Саме в цей день, 10 квітня 1938 року був розстріляний останній настоятель за часів радянської влади о. Яків Розенбах. Пам’ятна дошка на його честь вже багато років знаходиться всередині костелу. Цього ж разу згадувались всі постраждалі за віру тих часів, як духовенство, так і миряни.
В цій події взяли участь єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії о. Павло Гончарук, який особисто відкрив меморіальну дошку, також єпископ-помічник о. Ян Собіло. Своєю присутністю порадували парафіян перший настоятель о. Мартін Янкевич, а також бр. Блажей Суска. Серед гостей: о. Ігор Пагулич, настоятель греко-католицької парафії, о. Тарас з семінарії в Городку, а також настоятелі з Дніпра, Запоріжжя і Кривого Рогу. Були присутні представники держструктур і журналісти.
Настоятель парафії, брат Адам в своїй промові наголошував на потребі молитви за переслідувачів християн. Натомість отець єпископ в проповіді вказав на героїзм свідчення репресованих католиків, який кличе нас до свідомого і серйозного практикування своєї віри. Особливо торкнули слова єпископа Павла про те, що ці люди були просто людьми, слабкими, але була в них інша сила, яка йшла з віри і яка дала змогу пережити і прийняти катування, які над ними чинила радянська влада.
Після Євхарістіі відбулось освячення і відкриття меморіальної дошки. До присутніх звернулися єпископ Ян, брат Блажей та отець Мартін. Бути свідком віри це не тільки вмерти один раз. Можна вмирати проголошуючи Євангеліє і віддавая частку свого серця щоденно. І це завдання не тільки для священиків, а також і для мирян.
На кінець Урочистості парафіяни представили виставу, яка розповідала про події тих часів. У виставі використовувалися історичні документи, зокрема протоколи з допитів репресованих католиків. Дія супроводжувалась співом хору «Canticum Novum» та грою музикантів.
Ця Урочстість стала дуже зворушливою та важливою історичною подією в житті парафії та кожного особисто.
