Остання Хресна Дорога в цьогорічному Великому Пості. Роздуми над стражданнями Ісуса, Його останніми часами, хвилинами земного життя допомогли глибше увійти в Літургію Великої П’ятниці.

Оголений стіл … тиша … начебто все створіння замерло в очікувані чогось, що має скоро статись. В тиші входить літургійна служба. В тиші пресвітер, брат Павло, вкладається долілиць перед вівтарем і в тиші відмовляє молитву.

Літургійні читання вводять присутніх в останні години життя Спасителя. Тиша в храмі така, як в природі перед грозою. Відчуття очікування і надалі “висить” в повітрі. А за вікнами в цю мить густішають хмари, немов сама природа співчуває стражданням Христа.

Перед поклонінням Хресту, брат Павло, який очолював Літургію, звернувся до присутніх і зауважив, що вшанування Хреста це сприйняття свого життя з усіма труднощами які є, це сприймання свого хреста і хоч маленька віра в те, що через ці страждання ти можеш зустріти і відкрити Бога в своєму житті. А якщо ти в це не віриш, то … краще і не підходити, щоб не творити з цього виставу.

Вівтар вкривають скатертиною і Ісуса в Пресвятих Дарах перенесено з темниці на вівтар. В тиші парафіяни приступають до Святого Причастя.

Після причастя, Ісуса в монстрації перенесено до гробу. В тиші залишаються бажаючи перед Пресвятими Дарами. В тиші діляться з Ісусом своїми думками, труднощами. В тиші слухають Господа.