Моніка Тагастінска, народилась 331р. в Африці, померла у 387р. в Остія Антика, – християнська свята. Основним джерелом, що оповідає про її життя, є «Сповідь» одного з її дітей – блаженного Августина.
Моніка народилася у християнській родині, ймовірно, берберського походження. Великий вплив на неї справила стара служниця. У молодості Моніка пристрастилася до алкоголю, але зуміла позбутися шкідливої звички. Незабаром дівчину видали заміж за Патриція, чиновника з міста Тагаст (нинішній Сук-Ахрас в Алжирі). За спогадами Августина, це був добрий чоловік, який, тим не менш, часто зраджував дружині і лаяв її. Дружина, навпаки, відповідала йому повною відданістю і покірністю, що і привело до навернення Патриція у християнство.
Спочатку свекруха не злюбила її, але Моніка своєю лагідністю примирила її з собою. На відміну від багатьох дружин свого часу, Моніка не зазнала побоїв чоловіка. За її словами, він ніколи не піднімав на неї руки завдяки тому що вона завжди утримувала свій язик, утримувала уста свої в його присутності.
Моніка дуже журилася через те що Патрітій не дозволяв хрестити їхніх дітей. Великим стражданням для неї було і життя молодого Августина, який жив у Карфагені і прижив незаконнонародженого сина від позашлюбного зв’язку. Її безперестанні молитви і сльози про сина навернули до Христа її чоловіка під кінець його життя.
Свого сина Моніка виховувала в християнському дусі. Згодом їй було кілька видінь, що стосувалися його майбутнього. Мати була проти переїзду Августина до Італії, але потім і сама пішла за ним. Там Моніка стала ученицею Амвросія Медіоланського, який навернув у ортодоксальне християнство і її сина. Після хрещення Августина Моніка разом з ним відправилася до Африки, але на шляху померла в Остії. Тут вона була похована.
У VI столітті її мощі були перенесені в крипту місцевого храму, а у 1430 році – до Риму, де покояться з тих пір.
