Єпископ Станіслав Широкорадюк у Дніпродзержинську з канонічною візітацією

Єпископ Станіслав Широкорадюк ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії прибув до парафії св. Миколая у п’ятницю, 23 жовтня 2015 року ввечері і відразу ж вдихнув «чисте повітря» нашого міста: смоґ та викиди з ДМКД.

vizita_1

Суботній день візитації був призначений на зустрічі та бесіди з вірниками і парафіяльними спільнотами. Після ранкової святої Меси, котру очолив наш Владика, та спільної молитви Розарію з парафіянами, отець-єпископ завітав до спільноти Обнови у Святому Дусі “Преображення”. Вільна, цікава розмова про події в Україні, згадки про минули часи і відважних та самовідданих католицьких священиків, що працювали у радянські часи. Вечір суботи Владика присвятив місцевій неокатухеменальній спільноті: її члени мали радість привітати його у своїм гроні, та мати спільну Євхаристію із своїм єпископом.

vizita (1)

Під час зустрічі з Владикою вірники парафії мали нагоду послухати дещо з його власного життя. З великою цікавістю присутні слухали розповідь-свідоцтво про те, як ще маленьким хлопчиком, а пізніше, вже юнаком, тоді ще просто Станіслав, відкривав своє покликання… Ще в дитинстві не давало йому спокою одне питання: чому так мало тих, кого народ Божий так потребує – священиків? В пам’яті закарбувались ночі, коли потайки збирались великі натовпи народу аби охреститися, висповідатися, прийняти Святе Причастя. Перебуваючи серед цих людей маленький хлопчик не міг зрозуміти – так багато людей, такі черги, чому ж немає більше священиків, чому приїздить тільки один? Пізніше, після армії, коли пішов працювати, знов побачив те саме – великі черги до сповідальниці … і знов почало мучити питання – де священики? З цим він підійшов до священика, який з часом допоміг зробити саме той вибір, якого Господь очікував від юнака. Навчання в семінарії укріпило молодого Станіслава в покликанні до священства. Бог має на кожного свій план, і так важливо розпізнати Божу волю і погодитися, прийняти і виконувати її!

vizita (2)

В неділю, 25 жовтня настоятель парафії брат Ярослав Федірчук з усіма парафіянами зустрічав єпископа Станіслава назовні перед храмом. Привітавши вірних, отець-єпископ запросив всіх присутніх до каплиці на освячення нового барельєфу на тему Нагорної проповіді, який був виконаний відомим архітектором п. Олександром Порожнюком, біженцем з Донецька. Після освячення барельєфу всі повернулись до храму, в якому Його Преосвященство єпископ Харківсько-Запорізький Станіслав Широкорадюк очолив урочисту святу Месу.

vizita (6)

У своїй проповіді під час Літургії Владика Станіслав звернувся до присутніх з питанням – що найперше шукає християнин у храмі? Заходить до храму архітектор – звертає увагу на лінії, архітектурний стиль та т.і. Заходить до храму художник – дивиться на картини, образи – хто намалював, чи знаний художник, в якому столітті? А на що перше звертає свою увагу практикуючий католик?  На дарохранительницю, на “вічний” вогник біля неї – на місце, де знаходиться Ісус у Пресвятих Дарах. Людина, що вірує, в першу чергу шукає Бога, зустрічі з Ним, шукає діалогу з Христом, аби розповісти про свої негаразди, труднощі, або подякувати та поділитись радістю. Саме тут, в церкві, ми навчаємося терпіти, переносити страждання, навчаємося прощати і любити. Навіть ворогів.

vizita (3)

Також Владика звернув увагу вірян на те, що кожен з нас є призваним до святості і повинен залишатися вірним Богові. Він згадав і розповів про чудовий випадок, який чув від ректора своєї семінарії. Трапилося це за радянських часів. Певний священик відбував ув’язнення в далекій Сибірі на лісоповалі. Одного разу, коли була негода, заметіль, повертаючись до табору, заблукав. Він вщент змерз, і вже майже втратив надію на порятунок. Але раптом вдалині побачив вогник. Дійшовши до хатинки, постукав у двері і попросився відігрітися і переночувати. Господар оселі впустив каторжанина. І раптом з печі почувся тяжкий кашель. Священик запитав, чи потрібна якась допомога? Господар відповів, що вже ніхто не допоможе його батькові, який вмирає, але ніяк не покине цей світ, бо був упевнений, що не помре без Святого Причастя. Він багато років ходив на Службу Божу кожної першої п’ятниці, щодня молився молитвою Розарія. Але звідки тут узятися священику? Його надії не судилося здійснитись. Священик, відповів, що може допомогти батьку, що вимирає, тому що він є священиком. Та чоловік відповів, що батько католик і хоче висповідатися тільки католицькому священику. – Та я і є справжній католицький священик, – відповів каторжанин. Батько господаря дістав вервицю і запитав – а це що? Священик відповів, що це вервиця до Розарію, і запропонував літньому чоловікові помолитися разом. Потім висповідав вмираючого, відправив Святу Месу і уділив Причастя. До ранку старий помер, а священик відправив заупокійну службу. Ось так Господь нагороджує очікування тих, хто вірить і залишається вірним Йому аж до кінця.

vizita (4)

Після Євхаристії Його Преосвященство разом з парафіянами помолився на вервиці молитвою Розарія, а на кінець була загальна світлина на згадку про перше відвідування Дніпродзержинської парафії святого Миколая єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії Станіславом Широкорадюком.

vizita (5)

Нехай Боже благословення буде з Вами, дорогий отче!

 

 

« »
Скринька для пожертв

Парафія святого Миколая

Copyright © 1898-2020 Усі права застережено.

Повне або часткове використання матеріалів сайту дозволяється лише за умови посилання
(для інтернет-видань - гіперпосилання) на https://www.snicola.net