Свята розпочалися у суботу 12 травня 2018 року.

Розповідь про початок будови, про внесок польських робітників та інтелігенції в зв’язку з будовою храму для католиків. Віра в те, що Господь буде скеровувати дії, допомагати у терпінні і чеканні дозволу на будову костелу, і – віра в перемогу ЛЮБОВІ та МИЛОСЕРДЯ.

14 травня 1898 року Господь винагородив Своїх вірних – відбулася ПЕРША СВЯТКОВА ГОСПОДНЯ СЛУЖБА.

Минуло багато часу, як для людського виміру, відбулося багато подій – переслідування, руйнування храмів радянською владою, війна, яка знищувала все на своєму шляху, навіть, в мирний час відголоски війни у вигляді міни, яку знайшли на території костелу під час будування нової огорожі.

Та Господній Дім вистояв, витримав усі знущання та покривдження.

Мені пригадалося, як 1991 року я вперше увійшла до цієї величної споруди. На той час костел був використаний не за призначенням – в його стінах працювали маленькі приватні підприємства, конторки та інше. Я підходила до зруйнованої огорожі, тримаючи за руку свого сина, а погляд притягували башти, які тягнулися до неба, і незрозуміла прибудова – вхід до споруди. Вона виглядала як наріст, як пухлина, що причиняє біль. Серце калаталося. Ми зайшли усередину, а там нова несподіванка – гіпсовий барельєф Маркса, Енгельса та Леніна, комуністичних лідерів, під склепінням костелу. Стало моторошно, не зручно.

Але ще довгих 10 років я блукала. У різний спосіб Господь скеровував мої стежки, допомагав знайти дорогу до Батьківського Дому, аж до 13 квітня 2001 року, у Пасхальні свята відбулося і моє відродження.

ГОСПОДЬ подарував мені велику сім’ю вірних, братів і сестер Ордену визначного святого, улюбленого і католиками, і православними – «брата біднячка» Франциска з Асизі.

Велика подяка Тобі, мій любий БРАТЕ і ОТЧЕ.

Наталія Андрейченко, OFS