Закритий хрест – символ жалю і покаяння грішника

ukrytyj chrestПід час Великого Посту особливу увагу Церква звертає на діло спасіння і хрест, на якому Ісус Христос звершив для нас кульмінацію Спасіння. Ще з часів середньовіччя відомі хрести з фігурою Спасителя. В ті часи дуже часто розп’яття прикрашали дорогоцінним камінням. І Сам Христос мав інакший вигляд, не звичний для нас. Це був тріумфуючий Христос.

На голові Розіп’ятий мав царський вінець, а не терновий. Мав одежу священика, або царські шати. На Його обличчі не було ані фізичних страждань, ані ознак смерті (Східна Церква зберегла цю традицію донині). Під час Великого Посту такі зображення прикривали тканиною, що допомагало віруючим зосереджуватися на стражданнях Христа.

Ця традиція дійшла до наших днів. І хоча Церква знає страждаючого Ісуса, у Неділю Великого Посту, усі розп’яття та зображення Спасителя на Хресті в храмах закриваються фіолетовою тканиною, яку зніме священик під час Літургії страстей Господніх у Страсну П’ятницю.

Звідки взявся звичай закривати хрест під час Великого Посту? У середньовіччі з початком Великого Посту вівтарі завішували сукном, яке мало назву «пісне сукно». Цей звичай бере початок у ХІ столітті. Пов’язано це було з традицією ранішньої Церкви, коли публічним грішникам не дозволялося не тільки знаходитися поруч вівтаря, а навіть дивитися на нього.

Великій Піст розпочинався з акту покаяння і визнання правди про свою гріховність. Про це постійно нагадував вівтар, що символізує Христа, закритий для очей віруючих. Одночасно це був пост для очей вірян, які були виключені з візуальної участі у Святій Месі. Завіса примушувала віруючих переживати Святу Месу в атмосфері таємничості і укриття.

З ХІІІ століття починає поширюватися традиція закривання хрестів і зображень Христа. В Месалі, який було випущено до ІІ Ватиканського Собору є пояснення, що звичай закривання зображення Ісуса має метою підкреслити винищення Спасителя. Інше популярне пояснення стосується Євангелія від св. Йоана. В один з днів цього періоду читається уривок коли Ісус вийшов з храму і пішов в укриття. Все це має на меті сприяти віруючим глибше закарбувати зображення Христа розп’ятого у своїх серцях і пам’яті.

Стародавні хрести були оздоблені дорогоцінними каменями і зазвичай не мали тіла Спасителя. Тому під час посту потрібно було закривати символи тріумфу і багатства та роздумувати на Стражданнями Христа.

Архієпископ Антоній Нововєйскі дав найбільш виразні роз’яснення щодо цього звичаю – ця завіса була символом печалі і покаяння, які повинен понести грішник, аби йому знову було дозволено підняти очі на велич Бога, чиє Обличчя своїми беззаконнями як би закрив для себе; виражає приниження Христа, закриває славу Його Божества і чинить Ісуса каменем спотикання для юдеїв і дурістю до поган, щоб у воскресінні, на кшталт розірваної завіси, відкрити приховану за ними яскравість і силу Втіленого Бога.

Отець Павел Станішевскі

Фото Божена Штайнер

За матеріалами: kmc.in.ua

« »
Скринька для пожертв

Парафія святого Миколая

Copyright © 1898-2018 Усі права застережено.

Повне або часткове використання матеріалів сайту дозволяється лише за умови посилання
(для інтернет-видань - гіперпосилання) на http://www.snicola.net