Преображення Господнє

Походить від греч. Μεταμόρφωσις του Κυρίου και Θεού και Σωτήρος ημών Ιησού Χριστού — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Преображення описане в кожному з синоптичних Євангелій і всі вони дуже схожі між собою. Ісус пророкував: «…Істину кажу вам: Є деякі з тих, що стоять тут, котрі не спізнають смерті, як уже побачать Царство Боже, котре прийшло в силі» (Мк 9:1), через шість днів узяв трьох найближчих учнів: Петра, Якова та Йоана і зійшов разом з ними на гору помолитися. Під час молитви «Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло» (Мт 17:2). При цьому явилися два старозавітних пророки, Мойсей та Ілія, котрі розмовляли з Ісусом «про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити» (Лк 9:31). Побачивши це, вражений і переляканий Петро сказав: «Равві! Добре нам тут бути; спорудимо три курені: Тобі одного, Мойсеєві одного і одного Іллі» (Мк 9:5). Після цих слів з’явилася хмара, яка огорнула усіх, і учні почули голос з хмари: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт 17:5). Коли ж вони сходили з гори, Ісус наказав учням нікому не говорити про, що вони побачили на горі, «аж доки Син Людський не постане з мертвих» (Мк 9:9)

Преображення є явлення Сина, при якому Отець дає свідоцтво гласом із світлої хмари Духа Сятого, тобто одкровення усіх Осіб Святої Трійці. Преображення показує, що в Ісусі Христі з’єднані дві природи – божественна і людська. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалась, а лише була явлена в Його людській природі. За словами Йоанна Златоуста, воно звершилося, щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами».

Символічним є і явище Мойсея та Іллі. За висловом Іоанна Златоуста, «один померлий та інший, ще не випробував смерті», постали для того, щоб показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».

Згідно церковному Переданню, Преображення Ісуса Христа сталося на горі Фавор. Однак більшість сучасних богословів вважають що ця подія відбулася не на горі Фавор, а на одному з відрогів гори Гермон.

До IV століття в давньохристиянських джерелах, що дійшли до нас, гора Преображення не називається. У IV столітті, після утвердження християнства державною релігією Римської імперії, почалося паломництво до Ізраїлю. У тому числі паломництво зробила і Олена, мати римського імператора Костянтина. За її вказівкою на горі Фавор був побудований монастир. З цього часу гора Фавор і увійшла в Переказ як гора Преображення.

У сучасному богослов’ї на користь гори Гермон, як і гори Преображення, висуваються такі аргументи:

По-перше, гора Фавор – не надто висока (588 метрів над рівнем моря) і в часи Ісуса її околиці були густо населені. А на вершині її розташовувалася потужна римська фортеця і великий замок. Тому вона не була відповідним місцем для молитовного усамітнення.

По-друге, хронологія попередніх подій (Мк 8:22, Мк 8:27, Мк 9:2) говорить, що Ісус з учнями рухався на північ до Єрмону, а не на південь, до Фавору. Крім того, як відомо, Преображення було кульмінаційним моментом в земному служінні Ісуса Христа. Саме з гори Преображення почалося Його сходження на Голгофу. Логічно припустити, що шлях на Голгофу (на південь) починався з самої північної точки Ізраїлю (гори Гермон). Нарешті, в Євангелії від Марка (Мк 9:30) повідомляється, що після Преображення Ісус з учнями проходили Галілею, що також свідчить на користь гори Гермон, а не Фавор.

По-третє, ще один непрямий аргумент: у Мк 9:3 згадується, що в момент Преображення одежа Христа зробилася «вельми біла мов снїг». Згадка снігу в якості порівняння може бути випадковістю. Однак у випадку з горою Гермон (вершина якої в зимовий час, два-три місяці на рік покрита снігом) сніг міг бути перед очима учнів Ісуса в тому випадку, якщо Преображення було взимку, а у випадку з Фавором – ні.

Свято місцево відзначалося в Палестині з IV століття, з часу, коли імператриця Олена побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення. На Сході свідоцтва про свято відносяться до V століття. Святкові Слова про Преображення є у Єфрема Сирина, Іоанна Златоустого (три Слова), Кирила Олександрійського та інших.

Згідно з євангельським текстом, ця подія відбулася в лютому, за 40 днів до Великодня, але Православна церква перенесла святкування на 6 серпня (19 серпня) для того, щоб воно не припадало на дні Великого посту. При цьому на 40-й день після Преображення завжди святкується Воздвиження Хреста Господнього.

На Заході свято Преображення зустрічається в деяких древніх мартирологах і здавна урочисто звершувалося в деяких церквах, наприклад, у Франції в Турі, в Іспанії за архієпископа Толедського святого Ільдефонсо в VII столітті. Однак в Римсько-католицькій церкві воно встановлено для загального вшанування папою Калікстом III в 1456 році в ознаменування перемоги християнського війська угорського регента Яноша Хуньяді над турками під Белградом.

У Римо-католицькій церкві Преображення має статус «свята», нижчий у порівнянні з «торжеством». Преображення відзначається 6 серпня, проте якщо 6 серпня випадає на будній день, святкування може бути перенесено на наступну неділю.

Літургійні облачення священиків у свято Преображення – білі, як і в інші свята, присвячені Спасителю і Богородиці.

« »
Скринька для пожертв

Парафія святого Миколая

Copyright © 1898-2018 Усі права застережено.

Повне або часткове використання матеріалів сайту дозволяється лише за умови посилання
(для інтернет-видань - гіперпосилання) на http://www.snicola.net