Ігнатій Лойола

Ігнатій Лойола (Ignacio de Loyola) народився у 1491 році в родовому замку в Басконії. Був тринадцятою дитиною в сім’ї. Відповідно до звичаїв свого часу отримав домашнє виховання. В 14 років залишився круглим сиротою. Юність провів при дворі – був пажем Хуана Веласкеса, скарбника іспанського короля. Разом з королівською свитою багато подорожував по країні. Після смерті покровителя перейшов на службу до віце-короля Наварри. Під час франко-іспанських битв опинився в обложеній Памплоні, де і відбулися події, що визначили його подальшу долю.

У травні 1521р. Ігнатій отримав серйозне поранення в ногу. Тривалий період одужання проходив в його родовому замку. Поранений вимагав лицарських романів. Та в замку знайшлися тільки дві книги – житія святих і короткий переказ Євангелій. Ігнатій багато читав і розмірковував. Саме тоді відбувається його навернення. Ігнатій наважується залишити світське життя, блиск і мішура якого почала його обтяжувати, і присвятити себе служінню Богу. Він все частіше мріяв не про бенкети і полювання, про підкорення сердець прекрасних дам, а «про те, щоб піти в Єрусалим босоніж, харчуватися одними травами і здійснювати всі інші подвиги покаяння, які, як він побачив, здійснювали святі».

Поки ще не представляє чіткою і ясною картини своїх дій, але в його душі вже з’явилися перші паростки духовного прозріння. Натхнений відвідуванням Пресвятої Діви, Ігнатій остаточно вступає на шлях християнського вдосконалення.

Незабаром уява хворого так розпалилась, що він став марити наяву, більше того, різноманітні бачення не покидали його до кінця життя. Коли ж в одну з безсонних ночей перед ним виник образ Мадонни з немовлям Ісусом, у Лойоли остаточно розвіялися сумніви у своїй високій місії. Тепер він жив тільки однією ідеєю – прийти в Єрусалим і звернути турків у християнство.

Напружена внутрішня боротьба, недовірливість і спокуси, що доводили до нестями, і разом з тим моменти незвичайного духовного просвітлення. Ішнатія чекав час злетів і падінь душі, з яких найважливішою подією можна вважати осяяння на Кардонер. Саме в цей період Ігнатій змужнів і зміцнів духовно. Пізніше накопичений досвід стане ключем до подальших дій і ляже в основу Духовних Вправ.

У тридцять три роки сів на шкільну лаву, щоб вивчити латинь. Потім в Алкалі і Саламанці слухав лекції філософії. У 1528р. приїхав до Парижа, де продовжував вивчення гуманітарних наук і слухав лекції з теології. Навчання давалося Ігнатію нелегко. Жив на милостиню, що виходила від багатьох іспанських купців. Але, незважаючи на всі труднощі, знайшов у Парижі відданих друзів, що розділяли його погляди. Це були Франциск Ксаверій, П’єр Фавр, Дієго Лаінес, Симон Родрігес, Микола Бобадилья, Алфонсо Сальмерон. 15 серпня 1534 на Монмартрі вони дали урочисті обітниці – нестяжанія, цнотливості і беззастережного послуху Папі – Наміснику Христа на землі. Крім того, друзі прийняли рішення здійснити паломництво у Святу Землю. А поки що готувалися до рукоположення, весь вільний час віддавали хворим у лікарнях, виконуючи найбруднішу і важку роботу. Ігнатій, який повернувся після лікування з Лойоли, був висвячений 24 червня 1536р. Потім всі разом вирушили до Риму, сподіваючись там знайти відповіді на те, що не давало їм спокою.

На шляху до Вічного Міста, Ігнатій знову пережив явище, яке приголомшило його до глибини душі: в Ла Сторта Христос, придавлений вагою хреста, затвердив його намір заснувати новий орден. До втілення цього друзі прийшли після глибоких роздумів і тривалих спільних обговорень. Тоді і з’явилися перші начерки Конституцій, так звані Уложення, з якими і постали у Ватикані. Павло III урочисто оголосив їх 27 вересня 1540р. – від цієї дати почався новий відлік в історії. Незабаром Ігнатія вибрали настоятелем, і він разом зі своїми сподвижниками дав вічні обіти. З цього моменту постійно перебував у Римі. Дбав про найбідніших, принижених і ображених. З особливою теплотою ставився до сиріт, хворих, занепалих жінок. Багато часу присвячував духовному наставництву і листуванню.

Був геніальним настоятелем. З людьми працював самовіддано, вимогливо, притому доброзичливо, з батьківською терплячістю і розумінням. У Конституціях, що народжувалися серед молитви, містичного захоплення і сліз, в образі ідеального настоятеля, без сумніву, закарбувався його портрет. Конституції Товариства – свого коханого дітища, створював протягом багатьох років. Дні і ночі проводив у молитві, просячи ради з небес, і помалу, відкинувши зайве, витесав систему гнучку і непохитну, діючу в будь-яких умовах.

Ігнатій не щадив себе у своєму служінні, не рахуючись з тим, що неухильно підриває своє здоров’я. Угас на самоті 31 липня 1556 року. Нащадкам залишив у спадок весь свій досвід, що дійшов до нас у рукописах, роздумах і тисячах листів до різних осіб, три з яких – про послух, бідність і чернечу досконалість – увійшли до списку обов’язкового читання в багатьох орденах . Була також Розповідь паломника, – частина автобіографії, написана під його диктовку. Зберігся фрагмент Духовного Щоденника, який є безцінним свідоцтвом ігнатіанской містики. Однак найбільше значення в історії чернечого життя і в розвитку християнської духовності придбали дві основні його справи – Конституції та Духовні Вправи, – та маленька книжечка, ось уже кілька століть надихає і оживляє тисячі вірних синів Ігнатія по всьому світу.

Ігнатій Лойола був канонізований папою Григорієм XV 12 березня 1622. День пам’яті святого 31 липня.

« »
Скринька для пожертв

Парафія святого Миколая

Copyright © 1898-2018 Усі права застережено.

Повне або часткове використання матеріалів сайту дозволяється лише за умови посилання
(для інтернет-видань - гіперпосилання) на http://www.snicola.net